«Хто має школу,

                                                                        той має рід».                                                                         Кость Левицький

         Складний шлях творення і розвитку пройшла наша школа, виконуючи важливе соціальне замовлення не лише навчання, але й формування національної свідомості і пробудження нашого народу до боротьби за своє утвердження як нації.

         Оглядаючи етапи розвитку шкільництва в м.Радехові, як важливого елементу інтелектуального зростання його мешканців, кожна суспільно-політична система і пануючий лад намагалися підпорядкувати його в першу чергу своїм інтересам.

         Початок розширенню шкільництва в м.Радехові поклала Крайова рада шкільна, яка своїм розпорядженням від 2.05.1873 року визнала школу повшехну статовою з двома вчителями. В 1875 р. школа стала чотири класовою, в якій працювало 4 вчителі. Директором школи був призначений Леон Мочарський. 21.03.1893 р. Рада гмінна прийняла рішення про перетворення 4 класової школи у 6-ти класову. На кінець 1892/93 н.р. в школі навчалося 487 учнів, з них: римо-католиків – 115, греко-католиків – 171, євреїв – 201. На 16 вересня 1898 р. в одинадцяти класах навчалося 581 учень. Навчання велося польською мовою.

         З утворенням Західно-Української Народної Республіки 1.11.1918 р. навчання в школі почало проводитись українською мовою. Однак 21.05.1919 р., коли Радехів був зайнятий поляками, процес українізації припинився. Польський уряд обмежує право українців здобувати освіту рідною мовою.

         7-ми класова повшехна школа розміщувалася по вул. Львівській (теперішнє приміщення центральної лікарні). Викладовою мовою була польська. Українська мова як предмет вивчалась, починаючи з другого класу. З її учителів 1925/26 н.р. (директор школи Шустер Владислав) лише 3 були українцями.

         Починаючи з 1927 року поряд з польською школою у Народному домі відкривається приватна 7-ми класова школа ім. Т.Шевченка з українською мовою навчання, де навчалось понад 200 учнів. («Рідна школа»). Про історію «Рідної школи» ви можете довідатися, відвідавши музей рідної школи, який знаходиться в приміщенні районної бібліотеки. Керує музеєм колишній директор нашої школи, заслужений вчитель Лісовський Михайло Якович.

         З приходом у 1939 році радянської влади, 7 класова повшехна школа була реорганізована у десятирічку, «Рідна школа» ліквідована, а її учні переведені у десятирічку. Середня школа отримала нове приміщення (колишнє староство) по вул.. А.Шептицького. Під час німецької окупації в приміщенні по вул. Львівській містилась торговельна школа. З 1 вересня 1944 р. в цьому приміщенні була відновлена середня школа і першим її директором 6 вересня 1944 р. було призначено відомого педагога Головчука Івана Матвійовича, який на протязі року зумів налагодити навчально-виховний процес і залучити до навчання майже всіх дітей шкільного віку і переростків.

         По закінченні війни в школу прибуває значна кількість вчителів із східних областей, а з початком 1945/46 н.р. директором школи призначається Швець Яків Васильович. Матеріальна база школи була досить слабкою, школа займалась у 2-3 зміни. Учні 8-10 класів за навчання були змушені сплачувати по 150 крб. на рік.

         В 1948 р. директором стає Загородній Павло Васильович, який працював до 30 грудня 1952 р., а з 1 січня 1953 р. по 25 серпня 1959 р. – Ковальчук Микола Вікентійович. В цей період в школі почалось запровадження політехнізації навчального процесу трудового навчання і виховання учнів. Крім загальноосвітніх кабінетів утворюються майстерні по дереву та металу, розпочинається вивчення тракторної справи і агрономії. Практичні сільськогосподарські роботи учні виконують на пришкільних ділянках та масивах полів колгоспів.

         26 серпня 1959 р. директором школи було призначено Ліцовського Михайла Яковича, який працював на цій посаді до 1 вересня 1988 р. В 1959/60 рр. було реконструйовано приміщення колишнього промкомбінату (бувше приміщення СШ №3, а тепер відділ освіти) під начальні класи, кабінети і майстерні. Школа почала займатись в одну зміну. Одночасово було переобладнано старе приміщення електростанції під спортзал.

         З 1959 р. учнівська виробнича бригада почала проводити начально-дослідницьку роботу на сортодільниці радгоспу «Радехівський». Прилучаючи учнів до дослідницької роботи, по конкурсному сортовипробуванню зернових культур, картоплі, учнівська бригада неодноразово приймала участь у республіканських конкурсах та виставках робіт на республіканській станції юних натуралістів.

         У 1961 р. на спільному засіданні центрального комітету профспілки освіти та президії Українського науково-дослідного інституту дирекція та профспілковий комітет школи звітувався про здійснення політехнізації у школі і отримав позитивну оцінку.

         За досягнення у дослідницькій сільськогосподарській роботі у 1970 р. школа була нагороджена Грамотою президії Верховної Ради і занесена на Дошку пошани ВДНГ (Виставка досягнень народного господарства).

         Багато випускників школи з членів учнівської виробничої бригади поступили у сільськогосподарські навчальні заклади та успішно працювали в сільськогосподарському виробництві.

         У 1983 р. була відбудована оранжерея 1908 р. графа Бадені.

         В 1962 р. у зв’язку з адміністративним укрупненням районів (Радехівський р-н було приєднано до Сокальського), адміністративне приміщення по вул.. А.Шептицького було передано школі і освоєно під класні кімнати, кабінети, майстерні. Колишнє приміщення конюшні було переобладнано під навчальні майстерні, побудовано шкільну їдальню і допоміжні приміщення.

         У 1968 р. розпочалася добудова нинішнього діючого головного корпусу школи на 20 класних кімнат, 2 спортзалів, котельні. Будівництво школи було завершено у 1969 р., а навчання розпочалося з 11 січня 1970 р.

         З переходом на кабінетну систему було обладнано 20 навчальних кабінетів і майстерень, поповнення їх новим обладнанням і меблями дало можливість педагогічному колективу активізувати навчально-виховний процес.  Школа стала опорною з методичної роботи Львівського інституту удосконалення учителів та Центрального науково-дослідного інституту.

         Великим авторитетом серед педагогічної громадськості, батьків та учнів користувались такі досвідчені майстри педагогічної справи, як Возняк М.М., Коваленко М.С., Коваленко В.В., Шаварова К.І., Гуцал І.П., Гуцал Т.А., Василишин Н.П., Козаченко Г.Ф., Кухта Г.Т., Возняк І.Г., Дяченко О.І.,

Ліцовська І.І., Марків Л.М., Мальона С.І., Гриб М.Л., Гриб Д.М., Напірко О.П., Возняк Г.О., Сохацький Р.М., Теслюк П.С., Боднарчук О.Ф., Шафран М.Г.,

Піцур М.І., Сохацька Г.Ф., Луцик О.Д., Дідух К.Д., Висоцький Г.А.,

Квасницька М.А., Бражник Л.І., Бугайчук Т.Я., Грицкевич Г.Г., Погребельна Т.Ф., Башта Л.В., Стащук Т.І., Лах Г.Я., Дідух М.Ф., Судакова Т.І., Ціолковська Н.В., Ференс М.В., Калита Г.М., Стадницька М.В., Байда О.В., Пилипів Г.А.,

Козар Г.П., Крисюк Г.М., Мита С.В..

         Педагогічний колектив школи вдало провів експеримент по навчанню дітей-шестиліток і запровадження нових навчальних планів і програм. Школа мала вагомі спортивні досягнення, учні брали активну участь у краєзнавчо-туристській роботі.

         Педагогічний колектив проводив значну роботу по педагогізації батьків, залученню учнів до трудової діяльності та вихованню моральних якостей в учнів. Як результат, постійно     знижувались правопорушення учнів та злочинність.

         З 1944 по 1998 р. у школі здобули середню освіту понад 5000 учнів. Багато з них отримало вищу освіту, працювали і успішно працюють в різних галузях економіки і суспільного життя. Школа гордиться своїми випускниками, такими як: Ганіткевич Я.В., доктор медичних наук, професор; Іщук Ю.Л., доктор технічних наук, професор; Синицький Я.М. – кандидат фізико-математичних наук, доцент; Антонюк Р.З., кандидат фізико-математичних наук; Квасницька Л.А., кандидат медичних наук; Максимець В.Г., кандидат медичних наук; Рудий В.П. – кандидат філологічних наук; Магеровський Ю.В., кандидат медичних наук; Іськів В.П., кандидат історичних наук; Брандер В.В., кандидат технічних наук;

Цвікілевич О.С., кандидат технічних наук; Шморгун В.В., кандидат технічних наук; Твердохліб Є.Г., кандидат медичних наук, Січевлюк В.А. – кандидат економічних наук; Думанчук Н.Я. – кандидат біологічних наук.

         Значний вклад у розбудову і піднесення навчально-виховного процесу внесли директори Ліцовський Михайло Якович, Іпатюк Василь Давидович, Комарницький Омелян Михайлович, Тиркала Михайло Іванович, Ференс Марія Василівна і їх заступники Возняк Мирослав Михайлович, Сохацька Галина Федорівна, Василевська Марія Михайлівна, Кривич Оксана Миколаївна, Ліпкевич Надія Зіновіївна.